Предмет бухгалтерського обліку

На зміну правил оцінки вирішальний вплив зробили три нормативних документи: Закон «Про бухгалтерський облік» (1), Положення по веденню бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації (4) та Положення «Облікова політика організації» (7).

Оцінка майна та зобов'язань проводиться організацією для їх відображення в бухгалтерському обліку та бухгалтерської звітності в грошовому вираженні.

Оцінка майна, придбаного за плату, здійснюється шляхом підсумовування фактично зроблених витрат на його покупку; майна, отриманого безоплатно, - за ринковою вартістю на дату оприбуткування; майна, зробленого в самій організації, - за вартістю його виготовлення.

До складу фактично зроблених витрат включають витрати на придбання майна, що сплачуються відсотки по наданому комерційному кредиту, націнки (надбавки), комісійні винагороди, митні збори та інші платежі, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонньою організацією.

Формування поточної ринкової вартості проводиться на основі ціни, що діє на дату оприбуткування майна, отриманого безоплатно, на даний або аналогічний вид майна. Відомості про діючу ціною повинні бути підтверджені документально або експертним шляхом.

Під вартістю виготовлення маються на увазі фактично зроблені витрати на виготовлення об'єкта майна (вартість витрачених сировини, матеріалів, палива та ін.)

Застосування інших методів оцінки, у тому числі шляхом резервування, допускається у випадках, передбачених законодавством України і нормативними актами органів, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку. Ці методи будуть розглянуті при вивченні наступних тем.

Бухгалтерський облік по валютних рахунках організації та операцій в іноземній валюті ведеться в рублях на підставі перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку Російської Федерації на дату здійснення операції.

Згідно з Положенням (4) можливе використання різних варіантів (методів) оцінки багатьох об'єктів обліку. Наприклад, що витрачаються виробничі запаси дозволено оцінювати будь-яким з чотирьох методів: за собівартістю одиниці запасів; по середній собівартості; за собівартістю перших за часом закупівель партій (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

Готова і відвантажена продукція може відображатися в обліку та звітності в залежності від прийнятого порядку списання загальногосподарських витрат і використання (або невикористання) рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» за чотирма варіантами: повної фактичної виробничої собівартості; неповної фактичної виробничої собівартості; нормативної або планової повної виробничої собівартості продукції; нормативної або неповної планової виробничої собівартості продукції.

Виробничі запаси, готову продукцію і товари дозволено відображати в балансі на кінець звітного року за ціною можливої реалізації, коли вона нижча первісної вартості заготовляння (придбання), тобто дозволено здійснювати оцінку за «нижчою» вартості.

Незавершене виробництво у масовому і серійному виробництві може відображатися в обліку та звітності: за нормативної (планової) виробничої собівартості; прямим статтями витрат; вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів. При одиничному виробництві продукції незавершене виробництво відображається в обліку і звітності по фактичних виробничих витрат.

У Положенні «Облікова політика організації» встановлені основні принципи оцінки об'єктів обліку, названі в цьому документі допущеннями і вимогами: допущення безперервності діяльності підприємства, що зумовлює доцільність використання методу оцінки майна за первісною вартістю; допущення послідовності застосування облікової політики, що вимагає дотримання наступності обраних методів оцінки об'єктів обліку за роками; вимога обачності, яка орієнтує підприємство на оцінку виробничих запасів, готової продукції і товарів за «нижчою» вартості; вимога повноти відображення в обліку всіх фактів господарської діяльності, тобто визначення фактичної собівартості придбання (заготовляння) виробничих запасів і фактичної собівартості готової відвантаженої і реалізованої продукції (робіт, послуг).

Всі господарські операції, що проводяться організацією, оформляються виправдувальними документами.

Документ - це матеріальний об'єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передачі в часі і просторі.

Ці документи є первинними обліковими документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Бухгалтерськими документами оформляються будь-які господарські операції в тій послідовності, в якій вони відбуваються.